Українська мова | 5 - 9 классы
Міні - твір на тему : Ураїнський вишитий рушник.
Міні твір на тему осінній день?
Міні твір на тему осінній день.
Міні - твір на тему"Сніг іде"?
Міні - твір на тему"Сніг іде".
Міні твір на тему"зимові розваги "?
Міні твір на тему"зимові розваги ".
Міні - твір на тему цікава зустріч?
Міні - твір на тему цікава зустріч.
Міні твір на тему Новорічна красуня?
Міні твір на тему Новорічна красуня.
Міні - твір на тему Зимовий ліс?
Міні - твір на тему Зимовий ліс.
Міні твір на тему запізніла весна?
Міні твір на тему запізніла весна.
Міні твір на тему "Сім`я"?
Міні твір на тему "Сім`я".
Міні - твір на тему Люблю весну?
Міні - твір на тему Люблю весну.
Міні твір на тему моя улюблена пісня?
Міні твір на тему моя улюблена пісня.
На этой странице вы найдете ответ на вопрос Міні - твір на тему : Ураїнський вишитий рушник?. Вопрос соответствует категории Українська мова и уровню подготовки учащихся 5 - 9 классов классов. Если ответ полностью не удовлетворяет критериям поиска, ниже можно ознакомиться с вариантами ответов других посетителей страницы или обсудить с ними интересующую тему. Здесь также можно воспользоваться «умным поиском», который покажет аналогичные вопросы в этой категории. Если ни один из предложенных ответов не подходит, попробуйте самостоятельно сформулировать вопрос иначе, нажав кнопку вверху страницы.
Український рушник споконвіку був символом України, як і калина, і верба, і українська пісня.
Але українських народних пісень уже мало співають.
На вербах, що ростуть уздовж річок, хлопчиська влаштовують «тарзанки», з яких стрибають у воду.
А рушник — це просто кусок білого полотна з вишитими на ньому птахами і квітами.
Нещодавно я була на весіллі у своєї двоюрідної сестри.
Реєстрація відбувалася в Центральному палаці одруження, вінчання в церкві — усе було дуже красиво.
Ось машини вже під'їхали до ресторану, де мав відбутися банкет.
Вийшли на ґанок батьки молодих.
У руках у матері нареченої був величезний рум'яний коровай, що лежав на красивому рушнику.
Я не повірила своїм очам — це був той самий, котрий довго вишивала наша бабуся і який ми із сестрою, жартуючи, ледь не розірвали навпіл : кожна тягла його до себе.
Тоді в бабусі на очах виступили сльози.
Пізніше вона розповіла нам, що дуже старалася зробити цей рушник схожим на той, з яким зустрічали після вінчання її і дідуся їхні батьки.
Наречений і наречена вийшли із розкішного лімузина, поклонилися батькам, поцілували коровай, який потім разом із рушником лежав на весільному столі.
Отже, не вмерла ця традиція, не вмер рушник.
Так зустрічали молодих в Україні і сто, і двісті років тому.
Навіть зараз, коли на нинішніх наречених — розкішні вінчальні плаття, женихи одягнені в елегантні смокінги, а весільний кортеж складають здебільшого блискучі «іномарки», неодмінним атрибутом навіть найсучаснішого весільного торжества залишається простий, може, навіть грубий український рушник.
Він не змінився.
Змінився час, іншою стала Україна, а український рушник залишився колишнім.
На ньому так само шаріють ягоди калини і горобини, співають птахи, зеленіють гілки дерев, синіє льон.
Його, як і колись, вишивають з любов’ю, довго просиджуючи біля вікна.
Я впевнена, що рушник залишиться таким же, яким він був завжди.
Недарма його прославляли Тарас Шевченко, Павло Тичина, Андрій Малишко.
Рушник — це святиня.
Святині не змінюються.
Вони або живуть, або вмирають.
Бабуся, чи простиш ти мене?
Чи піднесеш і мені в день мого весілля неоціненний подарунок, у який вкладеш свою душу?
Чи вишиєш ти і для мене український рушник?
Я дуже на це сподіваюся.
Нехай і в моїй родині буде святиня.