Українська мова | 5 - 9 классы
Твір Сопілка напишіть будь ласка!
Твір сопілка напишіть (на сьогодні)?
Твір сопілка напишіть (на сьогодні).
Напишіть будь - ласка твір "Роль природи в житті людини"?
Напишіть будь - ласка твір "Роль природи в житті людини".
Напишіть міні - твір про осінь, будь - ласка)?
Напишіть міні - твір про осінь, будь - ласка).
Напишіть будь ласка твір на тему Україна для мене це?
Напишіть будь ласка твір на тему Україна для мене це.
Напишіть будь - ласка твір на темую?
Напишіть будь - ласка твір на темую.
В гостях у ставних слів.
Твір про шишкаря невеликий плісссссссс напишіть будь ласка?
Твір про шишкаря невеликий плісссссссс напишіть будь ласка.
Напишіть будь - ласка твір - опис будь якого придмета)?
Напишіть будь - ласка твір - опис будь якого придмета).
Будь ласка напишіть твір - опис місцевості за власним спостереженням?
Будь ласка напишіть твір - опис місцевості за власним спостереженням.
Напишіть будь - ласка міні - твір на тему Бджола на квітці?
Напишіть будь - ласка міні - твір на тему Бджола на квітці.
Напишіть будь - ласка твір на тему : Мій розпорядок харчування?
Напишіть будь - ласка твір на тему : Мій розпорядок харчування.
На этой странице находится вопрос Твір Сопілка напишіть будь ласка?, относящийся к категории Українська мова. По уровню сложности данный вопрос соответствует знаниям учащихся 5 - 9 классов. Здесь вы найдете правильный ответ, сможете обсудить и сверить свой вариант ответа с мнениями пользователями сайта. С помощью автоматического поиска на этой же странице можно найти похожие вопросы и ответы на них в категории Українська мова. Если ответы вызывают сомнение, сформулируйте вопрос иначе. Для этого нажмите кнопку вверху.
Майже в усіх народів є улюблені рослини - символи.
У канадців – клен, у росіян – берізка, а в нас – верба й калина.
Правду каже прислів’я : без верби й калини нема України.
З давніх - давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях.
Наруга над нею вкривала людину ганьбою.
Дітям, аби ті не нівечили цвіту, казали : не ламайте калину, бо накличете мороз.
Справді, калина цвіте насамкінець весни, коли вже відходять заморозки.
Тож ; не дивно, що колись цю рослину цінували особливо.
Не було, здається, хати, біля якої не кущувала б калина.
Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашають.
А вже коли достигали, їх вішали попід стріхою.
Йдеш, бувало, селом – хати, неначе в коралах, червоніють густими намистинками.
В народній медицині, очевидно, не було помічніших ліків од застуди, ніж калиновий чай.
Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце молодої.
Побачу цю ніжну, тремтливу дівчину - красуню, і наринають світлі спомини дитинства.
Якось пішли ми з мамою на урочище, щоб запасти на зиму калинових кетягів.
Мама зупинилася біля куща над криницею і мовила : «Ось тут стояла колись наша хата.
Як тільки ми побралися з твоїм батьком, одразу й оселю заходилися зводити.
А під осінь я висадила біля застільного вікна кущ калини.
Чи то земля така родюча, чи тому, що поливала, тільки швидко розрослася.
Соловейко на ній гніздо звив і щовесни нам оддячував піснями.
Згодом, як ти мав з’явитися, тато із пагона змайстрував сопілку.
Було таке повір’я, «якщо зробити з калини сопілку, в сім’ї неодмінно з’явиться син — продовжувач роду.
Так воно чи ні — суди сам.
Але коли переїздили, я ні за чим так не тужила, як за калиною…».
Коли вже ув’язували в пучки ваговиті грона, мама попрохала : «Може б ти, синку, пересадив калину, щоб гарний споминок був і мені, і тобі?
» За кілька днів у нашому городі вже світилися сизуваті пагони.
Дбайливі мамині руки викохали їх, і невдовзі біля вікна зацвіла першим квітом калина.
Завжди, коли я приїздив у гості до неньки, нона одразу ж нагадувала : «Ось глянь, яка красуня!
А пам’ятаєш, як ми її садили?
Тепер, коли тебе довго немає, я дивлюся на неї і згадую : «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте».
* Немає вже мами, але є калина — мамина мудрість, мамине безсмертя…Нині я часто буваю в рідному селі.
Заможно живуть люди.
На рівненьких, дбайливо доглянутих грядках кущує полуниця, рання городина, парникові квіти.
«Ходовий товар» нині в пошані, його оцінюють ринковим попитом.
І все ж сумно і боляче, що поряд з достатком часто виростають по селах високі паркани.
Заростають споришем на - впростецькі стежки до сусіда, затихає колективна пісня…Кущ калини біля материної хати.
Це не тільки окраса, а й глибокий символ.
Це наш духовний світ, наша спадщина.
Кущ калини опредмет - нює і красу й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій.
Хіба не про це говорить народна поезія : калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска?
Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, а ще гірше — коли викорчував — ні йому, ні його дітям ніколи не почути найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні.
Ії може подарувати лише сопілка з маминої калини.