Українська мова | 5 - 9 классы
Роздуми Шевченка про власну долю та долю України в поезії "мені однаково чи буду".
Твір висловлювання хто у світі знає Україну той любить Тараса Шевченка, хто любить Тараса Шевченка той знає Україну?
Твір висловлювання хто у світі знає Україну той любить Тараса Шевченка, хто любить Тараса Шевченка той знає Україну.
3 речення з тере з поезії тараса шевченко?
3 речення з тере з поезії тараса шевченко.
Твір - роздум на тему доля непередбачувана?
Твір - роздум на тему доля непередбачувана.
Будь ласка, дайте мені 5 речньТ?
Будь ласка, дайте мені 5 речньТ.
Г. Шевченко з числівником
Дякую!
Твiр роздум про умiння зберегти власну индивiдуальнiсть?
Твiр роздум про умiння зберегти власну индивiдуальнiсть.
БУДЬ ЛАСОЧКА : *Твір - роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі?
БУДЬ ЛАСОЧКА : *
Твір - роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі.
Твір - роздум на тему Я - громадянка України?
Твір - роздум на тему Я - громадянка України.
Потрібно написати твір - роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі?
Потрібно написати твір - роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі.
Допоможіть мені будь ласка ❤.
Твір роздум Свою Україну любіть Шевченко?
Твір роздум Свою Україну любіть Шевченко.
Напишіть твір роздум на тему Мова це доля нашого народу?
Напишіть твір роздум на тему Мова це доля нашого народу.
Вопрос Роздуми Шевченка про власну долю та долю України в поезії "мені однаково чи буду"?, расположенный на этой странице сайта, относится к категории Українська мова и соответствует программе для 5 - 9 классов. Если ответ не удовлетворяет в полной мере, найдите с помощью автоматического поиска похожие вопросы, из этой же категории, или сформулируйте вопрос по-своему. Для этого ключевые фразы введите в строку поиска, нажав на кнопку, расположенную вверху страницы. Воспользуйтесь также подсказками посетителей, оставившими комментарии под вопросом.
Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію “Мені однаково, чи буду…”, тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка.
Участь у Кирило - Мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні.
Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу.
Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинило появу вірша “Мені однаково, чи буду…” У ньому ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави :
…Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, ї в огні
Її, окраденую, збудять…
Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників!
Він без болю зізнається :
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України : “Мені однаково, чи буду / / Я жить в Україні, чи ні”.
Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив!
Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі – “На нашій – не своїй землі”.
Та перед цими рядками є й інші : “На нашій славній Україні”.
З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого – все - таки, “не своя”, бо невільна, сама собі не належить.
Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору : вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й “малого сліду”.
Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що “малого сліду не покину” на Україні і що його “не пом’яне батько з сином”.
Навіщо ця “маска” ліричного героя, який робить заяви, що можуть викликати у читача підозру щодо його щирості?
На це питання я знайшов відповідь тільки тоді, коли зрозумів, що ці запевняння поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть, – все це для того, щоб наголосити : Шевченкові, звісно, не однаково.
Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п’яти рядків :
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую збудять…
Ох, не однаково мені.
У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і яка стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня : окраденість розбудженої в огні революційних перетворень України, окраденість у час її оновлення та відродження.
Тому я з повним правом вважаю поезію “Мені однаково, чи буду…” зверненням - попередженням сучасному поколінню українців.