Українська мова | 5 - 9 классы
Текст На тему : Рідна мова, хто без тебе я.
Що потрібно щоб рідна мова розвивалася і збагачувалась?
Що потрібно щоб рідна мова розвивалася і збагачувалась.
Диалог на тему "Хто для тебе э ліпшим другом"?
Диалог на тему "Хто для тебе э ліпшим другом".
Твір рідна мова життя народа?
Твір рідна мова життя народа.
Твір - мініатюра на тему рідна мова використовуючи прикметники?
Твір - мініатюра на тему рідна мова використовуючи прикметники.
Міні твір( Рідна мова в моєму житті)?
Міні твір( Рідна мова в моєму житті).
Вправа 109 рідна мова 4 клас 2 частина вашуленко?
Вправа 109 рідна мова 4 клас 2 частина вашуленко.
Чим для мене є рідна мова?
Чим для мене є рідна мова.
Допоможуть написати твір есе Рідна мова?
Допоможуть написати твір есе Рідна мова.
На этой странице вы найдете ответ на вопрос Текст На тему : Рідна мова, хто без тебе я?. Вопрос соответствует категории Українська мова и уровню подготовки учащихся 5 - 9 классов классов. Если ответ полностью не удовлетворяет критериям поиска, ниже можно ознакомиться с вариантами ответов других посетителей страницы или обсудить с ними интересующую тему. Здесь также можно воспользоваться «умным поиском», который покажет аналогичные вопросы в этой категории. Если ни один из предложенных ответов не подходит, попробуйте самостоятельно сформулировать вопрос иначе, нажав кнопку вверху страницы.
Мово моя українська!
О мово наша, мово українська
Тебе я чую здалеку і зблизька.
В добрі і горі завжди зі мною,
Як незрадлива пісня материнська.
М. Сливко
Із малечку в словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя.
Мова — це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями.
У ній відбито його характер, історію, звичай, побут.
Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови.
Людина може покинути Батьківщину і не чути більше рідної мови, але у підсвідомості залишаться колискові, які виспівувала мати, перші враження, добуті тільки цією, єдиною і неповторною, мовою.
Мовою, якою говорили діди й прадіди, з любов'ю до якої дитина з'являється на світ.
Ти — весь у слові, як у сповиткові,
З колиски до калини при горбі.
І вже коли ти похитнувсь у слові,
Вважай, що похитнувся у собі.
(Б. Олійник)
Люди, які забувають і зневажають рідну мову, гідні тільки жалю.
Самі не розуміючи, що коять, вони зазнають непоправної втрати, стають на шлях найбільшого злочину проти культури всього людства, бо народ може відбудувати все : господарство, добробут, — але мову відновити не може.
Нація зникає, настає її історична смерть.
Чому ж тебе, мовонько,
Та й дехто не любить?
Чому ж рідне словонько
Забувають люди?
(В. Каюков)
Коли ж народ через свою несвідомість чи під тиском зовнішніх обставин перестає плекати найважливіше — рідну мову, зрікається найцінніших скарбів, здобутих пращурами, він прирікає себе на самогубство.
Це може підтвердити й історія.
За весь час існування української мови було багато спроб знищити її, щоб здобути владу над усім народом.
Доля нашої мови складалася трагічно — від обмеження у побутовому спілкуванні до повного її заперечення.
Але тяжкі часи минулися, і, не зважаючи на численні перешкоди і лихоліття, українська мова все - таки вистояла.
І на злість ворогам засіяла вона
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
(В. Самійленко)
Тим - то й образливо, що, пройшовши стільки тяжких випробувань, українська мова все - таки й сьогодні піддається зневазі й образливим словам.
Ми можемо знайти в історії не тільки сумні сторінки, а й ті, якими можемо пишатися.
Класична українська література, починаючи від Шевченка чи навіть від Котляревського, показала нам приклад того, як треба ставитись до народної мови, цього ясного і справді цілющого джерела.
Калиновою, солов'їною називали прекрасну українську мову поети.
Але мова може бути не тільки барвінковою, вона буває і знаряддям боротьби :
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
(Леся Українка)
Крім того, українська мова — одна з найрозвиненіших у світі.
Вона має величезний лексичний фонд, багату синоніміку.
Наприклад, слово лелека має дуже багато синонімів — чорногуз, бусол, бусел, бузько, гайстер.
А яке розмаїття зменшено - пестливих форм : вітер — вітерець, вітрець, вітрик, вітронько ; збільшених — вітрило, вітрище, вітровище, вітрюга, вітрюган, вітрисько.
В українській мові дуже багато слів - символів.
Червона калина — символ краси ; лебідь — знак чистоти й вірності ; ясна зоря — надія ; лелека — птах долі, провісник добробуту ; кінь — образ вірного друга ; сизий орел і сокіл — символи відваги і мужності.
Потрібно відчувати мову кожною часткою своєї душі, пам'ятати, що мова народу — його серце, відображення всього змісту життя, а не лише народної фольклорної символіки, хоч вона й творить мовний національний колорит.
«Рідна мова — не степ, не хата, а народу мого душа», — справедливо зазначив поет В.
Гончаренко.
Рідна мова живе з людиною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, людина не може існувати.
Зречення рідної мови, неповага до неї є рівноцінним до неповаги батька й матері, це веде до найбільшої кари — духовного каліцтва.
Людина, яка не цінує культуру та мову свого народу, не може бути повноцінним членом суспільства.
Мову пошануємо —
Виростем багатими.
Хто про мову думає,
Зна, що в нього мати є.
(В. Каюков).