Українська мова | 5 - 9 классы
Оповідання на вільну тему.
Складіть невелике оповідання на вільну тему?
Складіть невелике оповідання на вільну тему.
Твір з фразеологізмами на вільну тему?
Твір з фразеологізмами на вільну тему.
Монолог на вільну тему?
Монолог на вільну тему.
Оповідання на вільну тему?
Оповідання на вільну тему.
Твір оповідання на вільну тему?
Твір оповідання на вільну тему.
Оповідання на вільну тему з діалогом?
Оповідання на вільну тему з діалогом.
Скласти оповідання на вільну тему ?
Скласти оповідання на вільну тему .
Будь - ласка буде треба!
).
Твір на вільну тему 5 клас?
Твір на вільну тему 5 клас.
Діалог на вільну тему на 20 реплік?
Діалог на вільну тему на 20 реплік.
Твір розповідь вільну тему з фразеологізмами?
Твір розповідь вільну тему з фразеологізмами.
На этой странице находится вопрос Оповідання на вільну тему?, относящийся к категории Українська мова. По уровню сложности данный вопрос соответствует знаниям учащихся 5 - 9 классов. Здесь вы найдете правильный ответ, сможете обсудить и сверить свой вариант ответа с мнениями пользователями сайта. С помощью автоматического поиска на этой же странице можно найти похожие вопросы и ответы на них в категории Українська мова. Если ответы вызывают сомнение, сформулируйте вопрос иначе. Для этого нажмите кнопку вверху.
Справжні друзі
Що це за гамір надворі?
Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку?
Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.
У дворі нашого будинку росте горобина.
Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом.
Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит.
Я навіть не пам”ятаю коли її там ще не було.
Стара вона та розлога.
Ніби царівна усьго саду.
Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі – птахи.
Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди…
Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.
– Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування.
- Так , так - защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.
- Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам – ніжним голосочком відповіла садова царівна.
- Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок.
Так я й стояла б в зажурі весь час.
- Та ми ж друзі!
І завжди будемо допомагати один - одному!
Ти для нас, як матінка - годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі – весело зачиркали пташеки.
– Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася.
Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.