Українська мова | 1 - 4 классы
План у серпні дбаємо, так зимою маємо.
Помагите написать текст розповидь про зиму вот план план 1 зимове вбраня дерев 2 зимовi справи звирят 3 зимовий лiс?
Помагите написать текст розповидь про зиму вот план план 1 зимове вбраня дерев 2 зимовi справи звирят 3 зимовий лiс.
І ми маємо право на свою думку (На пол страници ?
І ми маємо право на свою думку (На пол страници .
).
Допоможіть написать твір переказ "Маємо душу"?
Допоможіть написать твір переказ "Маємо душу".
У серпні цвітуть які квіти?
У серпні цвітуть які квіти?
Скласти план, придумати текст за планом?
Скласти план, придумати текст за планом.
На тему зима.
Скласти твір - мініатюри за планом 1?
Скласти твір - мініатюри за планом 1.
Зима прийшла 2.
Замерзла пташка 3.
Турботливі пташки 4.
Пташка зацвірінчала.
Добрати диэслова до слова зима?
Добрати диэслова до слова зима.
Наприклад :
зима - фарбуэ.
Скласти твір за планом - зима, похід до лісу, лісові мешканці?
Скласти твір за планом - зима, похід до лісу, лісові мешканці.
Віддам хоч всі бали , допоможіть?
Віддам хоч всі бали , допоможіть.
Чи маємо ми право відбирати чуже життя?
Будь ласка допоможіть?
Будь ласка допоможіть!
Напишіть переказ твору!
" Маємо душу ".
Вы перешли к вопросу План у серпні дбаємо, так зимою маємо?. Он относится к категории Українська мова, для 1 - 4 классов. Здесь размещен ответ по заданным параметрам. Если этот вариант ответа не полностью вас удовлетворяет, то с помощью автоматического умного поиска можно найти другие вопросы по этой же теме, в категории Українська мова. В случае если ответы на похожие вопросы не раскрывают в полном объеме необходимую информацию, то воспользуйтесь кнопкой в верхней части сайта и сформулируйте свой вопрос иначе. Также на этой странице вы сможете ознакомиться с вариантами ответов пользователей.
Доки готувалася вечеря, я тим часом вийняв із задвірка серпа.
Він був перев’язаний клаптем лляного полотна.
Це для того, щоб не поіржавів на зиму.
Потім дістав з - під стріхи цурку — невеличку дерев’яну паличку, гостро застругану з одного боку.
Нею бабуся будуть скручувати перевесла на снопах.
Сьогодні вони накрутили їх чимало, вистачить усе збіжжя пов’язати в копи.
— Куди покласти серпа й цурку?
— питаюся.
— У кошик, внучку.
Там уже лежать хлібець і рушничок!
На покуті поважно стоїть виплетена з ліщинових дубців святкова корзинка.
Її для цього й тримаємо.
Поруч з корзинкою лежать кетяг торішньої калини і червона стрічка.
— А це для чого?
— запитую бабусю.
— Для спасової бороди.
Ти ж літом бачив, як це робилося.
Мені пригадалися торішні зажинки.
Тоді бабуся також починали жнива зі спасової бороди.
На початку лану залишили кілька незжатих стебел.
Потім їх обв’язали червоною стрічкою і прикрасили кетягом калини та живими квітами.
Борода стояла до кінця жнив.
У останній день обжинків її зрізали і внесли до хати.
Пучечок колосся простояв на покуті аж до цьогорічних зажинків.
Як тільки виберемо картоплю, тато розімнуть колосся в долонях і зроблять перший засів озимини.
За вечерею я запитав у бабусі : — Для чого роблять спасову бороду і чому вона так називається?
— Спасова борода від свята Спаса, — пояснили вони.
— Це таке народне святце, яке припадає на 19 серпня.
З його приходом уже закінчується літо.
Тому кажуть : "Прийшов Спас — держи кожуха про запас".
А бороду роблять для того, щоб віддати шану вирощеному зерну.
Більшої святості, аніж хліб, нема.
Пам’ятаєш, як дідусь тобі казав, коли ти не хотів брати полудник у школу : "Не ми хліб носим, а він нас"?
Наступного ранку, тільки - но спала роса, ми вийшли до загінки.
У бабусі на голові біла хустинка, щоб не пекло сонце, а поперек перев’язаний перевеслом.
Стали вони на краю нивки, окинули поглядом вистиглий лан, що вабив зір золотим доріддям.
— Може, більше і не доведеться мені жати.
— зітхнули важко.
— Таке й скажете!
— як вмію, заспокоюю, — Ще жнив тих буде та й жнив!
— Літа мої, любий онуче, вважай, одкопитили вороними.
Нездужають руки, слабнуть ноги.
— Давайте, я збігаю до дідуся.
Він косою швидше викосить!
— Ну що ти!
— замахали руками бабуся.
— Сама якось упораюся.
Негоже чужими руками жати.
Та й скільки того жнива — за день - другий упораємося.
Бабуся підійшли до лану, мовили урочисто :
— Принеси нам, серпе, стільки кіпок, скільки в небі зірок!
Я не встиг зогледітись, як долі лежали навхрест два пучки стебел.
Зажинок, отже, зроблено.
Потім бабуся залишили пучечок жита для спасової бороди.
Біля неї розіслали вишитий рушник, поклали на полотнину окраєць хліба й дрібок солі.
Це, сказали, для пташечок, щоб не клювали зерна.
Робота в нас спорилася.
Я розстеляв перевесла, а бабуся клали на них вижаті стебла.
Час од часу ми сідали на перепочинок.
Розмова точилася довкола давніх жниварських обрядів.
Зажинки починали в будь - який день, крім понеділка.
Він вважався важким для започаткування всякої важливої роботи.
Жінки зодягалися по - святковому і всім сімейством вирушали в поле.
Якщо в когось із господарів був великий лан і він не встигав вчасно зібрати збіжжя, то скликав толоку.
Це дуже давня форма колективної взаємодопомоги.
На неї запрошували переважно сусідів і родичів.
Учасникам таких гуртів не платили, а лише ситно харчували.
Подібними толоками будували колись хати, копали криниці, гатили греблі, вимощували дороги — тобто робили всі важкі роботи, що вимагали чимало робочих рук.
За допомогою толок наш народ зумів вижити в тяжкі часи ворожих набігів, які пустошили землю й господарські будівлі.
Учасників жниварської толоки називали в народі женчиками.
Першою починала зажинок найстарша жінка.
Їй дозволялося нажати початкового снопа.
Якщо в родині була дівчина на виданні, то з його зерен мали спекти весільний коровай.
Після цього жінка зверталася до присутніх : Ой, жніте, женчики, обжинайтеся,
І на чорную хмару озирайтеся.
Господар відповідав : Швидше жніть до оборіжка —
Там пирогів повна діжка!
Найстарша жниця заводила зажинкову пісню, і її підтримували інші : Живо, женчики, живо
Дожинайте ниву,
Будемо плести віночки
З золотої пшенички.
Впоратися зі жнивами треба було якнайшвидше.
Тому сеї пори рідко хто навіть піч топив.
Усі — від малого й до старого — були в полі.
Нарешті дожато останню гінку, снопи пов’язано і складено в полукіпки.
Пора зрізувати бороду і плести обжинковий віночок.
Його врочисто накладали найгарнішій молодиці, котра при тому приказувала : От діждали літа
Та нажали жита,
Поставили в копки
І вдарили в гопки!
Женчики з піснями йшли через усе село до господаря (згодом — до голови колгоспу), приспівуючи біля двору : Відчиняй, пане, ворота,
Бо йде твоя робота.
Несем тобі вінки
Із золотої нивки —
Житнії, пшеничнії,
Щоб були величнії!
Назустріч виходив господар, низько вклонявся, приймав вінка і запрошував до хати.
Гурт заспівував : А ми насієм жита, жита,
Та поставим копи, копи,
Та ударим гопи, гопи,
Земля аж гуде,
Де громада йде!