Українська мова | 5 - 9 классы
Твір на тему Рідний батьківський край найкращий це треба розуміти й цінувати.
Твір на тему "Яке місце в житті людини посідають рідна земля і рідний дім?
Твір на тему "Яке місце в житті людини посідають рідна земля і рідний дім?
".
Твір на тему Що треба людині для Щастя?
Твір на тему Що треба людині для Щастя?
Міні твір на тему Скарби рідного краю?
Міні твір на тему Скарби рідного краю.
Твір на тему, Якби ви вчились так як треба?
Твір на тему, Якби ви вчились так як треба.
Срооочно.
Будь ласка, дуже треба твір на тему "Брати наші менші"Допоможіть?
Будь ласка, дуже треба твір на тему "Брати наші менші"
Допоможіть.
Міні - твір на тему : "Буковина - Край, де варто жити?
Міні - твір на тему : "Буковина - Край, де варто жити.
Склади п'ять речень про рідний край?
Склади п'ять речень про рідний край.
Твір на тему "Що треба людині для щастя?
Твір на тему "Що треба людині для щастя?
"Можно цілу сторінку.
Допоможіть терміново треба написати твір роздум на тему «Чому треба вивчати іноземні мови»?
Допоможіть терміново треба написати твір роздум на тему «Чому треба вивчати іноземні мови».
Допоможіть?
Допоможіть!
Треба скласти твір на тему "Свято в нашій школі" 8 - 10 речень .
На этой странице находится вопрос Твір на тему Рідний батьківський край найкращий це треба розуміти й цінувати?. Здесь же – ответы на него, и похожие вопросы в категории Українська мова, которые можно найти с помощью простой в использовании поисковой системы. Уровень сложности вопроса соответствует уровню подготовки учащихся 5 - 9 классов. В комментариях, оставленных ниже, ознакомьтесь с вариантами ответов посетителей страницы. С ними можно обсудить тему вопроса в режиме on-line. Если ни один из предложенных ответов не устраивает, сформулируйте новый вопрос в поисковой строке, расположенной вверху, и нажмите кнопку.
Кожна людина починається зі знання свого родоводу.
А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
Усіх членів сім’ї завжди об’єднував живильний родинний вогник.
Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки ; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції.
Сім’я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду.
Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.
Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею.
Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні.
Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного.
Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми.
Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.
Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам’яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім’ю, про родинні традиції.
Про це так гарно написав Андрій Малишко : Та де б не ходив я в далекій дорозі, В чужім чи у ріднім краю, Я згадую вогник у тихій тривозіІ рідну хатину свою.
Бо дивляться в далеч засмучені очі, Хоч тінь там моя промайне.
Бо світиться вогник у темнії ночі, Мов кличе додому мене!
Щоб велося од хліба до хліба.
Початок жнив — зажинки — в усі часи були подією урочистою.
Ряд магічних дій та обрядів, які при цьому виконувалися, мали забезпечити успіх у роботі, зібрати урожай без втрат.
Зажинки починали у легкий день — вівторок, п’ятницю.
Колоски, скошені першими, клали навхрест.
Коли йшли додому, збирали їх і робили квітку або хрест, який на Спаса освячували в церкві.
Зерно берегли для засіву під наступний урожай.
Відвар із цих колосків вважався цілющим при гоєнні ран від порізів.
Жнива в давнину проводилися толокою, тобто кілька сімей об’єднувались, щоб спільно по черзі обробити свої поля.
Цікаво відбувалися зажинки у нас на Слобожанщині.
Спочатку стелили на полі скатертину, клали хлібину — щоб велося од хліба до хліба.
А тоді вже починали жати.
Закінчувалася толока обідом у господаря, жниварськими піснями, в яких господарю дякували за шанобливе ставлення до працівників, щедрий обід і бажали щастя, благополуччя.