Українська мова | 1 - 4 классы
Казка про яблуньку для 3 класу.
Поділити слова на склади для переносу - Гладенько, батько, яблунька, тільки, синенькі?
Поділити слова на склади для переносу - Гладенько, батько, яблунька, тільки, синенькі.
Казка про кульбабку?
Казка про кульбабку.
Склади 2 - 3 речення для продовження казки.
Спиши слова, поділяючи іх для переносу?
Спиши слова, поділяючи іх для переносу.
Гладенько, батько, яблунька, тільки, синенькі.
Друзі терміново потрібно брату казка про зиму 2 клас 10 речень допоможіть?
Друзі терміново потрібно брату казка про зиму 2 клас 10 речень допоможіть.
Казка про зиму 2 клас на 10 речень пожалуста?
Казка про зиму 2 клас на 10 речень пожалуста.
Скласти казку про горобця 2 клас?
Скласти казку про горобця 2 клас.
Розібрати слово яблунька за схемою (корінь, суфікс, закінчення)?
Розібрати слово яблунька за схемою (корінь, суфікс, закінчення).
Казка про префікс з та с для 3 класу?
Казка про префікс з та с для 3 класу.
Допоможіть скласти казку „Мій клас”?
Допоможіть скласти казку „Мій клас”.
На этой странице находится ответ на вопрос Казка про яблуньку для 3 класу?, из категории Українська мова, соответствующий программе для 1 - 4 классов. Чтобы посмотреть другие ответы воспользуйтесь «умным поиском»: с помощью ключевых слов подберите похожие вопросы и ответы в категории Українська мова. Ответ, полностью соответствующий критериям вашего поиска, можно найти с помощью простого интерфейса: нажмите кнопку вверху страницы и сформулируйте вопрос иначе. Обратите внимание на варианты ответов других пользователей, которые можно не только просмотреть, но и прокомментировать.
Українські казки
Головна
Про нас
Казки
Аудіо - казки
Автори
Статті
Контакти
ГоловнаКазкиКазка про яблуню
Казка про яблуню
Казка про яблуню
4383
Андрій М’ястківський
На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце.
І зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно - давно липам скаржилось воно :
— Чом я дике?
Я не дике!
Скоро виросту велике.
Нині зовсім невеличке п’ю водичку од кринички, що прозора наче скло… Із зернятка я зросло.
Ось довкола ліс буя… Може, кленом стану я, може, дубом в лісі скраю, ще не відаю, не знаю…
Тут при нім зайчатко стало, подивилося й сказало :
— Ти із яблука, що впало.
До землі вчепилось ти, щоб під дощиком рости.
Через років сім чи вісім станеш яблунею в лісі!
Засміялись лопухи :
— Хі - хі - хі!
Хи - хи - хи!
З неї яблуні не буде, бо затопчуть її люди.
Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід!
Але йшов узліссям дід.
З корячка води напився і на дичку задивився : «Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка.
В бур’янах густих вона, але в корені міцна…»
Вирвав дід скрізь лопухи і сказав :
— Роздивляйсь зелені сни, а пізніше, восени, я візьму тебе в мій сад, де порічки й виноград, де квітує все зелене, — станеш щепою у мене!
І коли зжовтів весь ліс, деревце дідусь приніс до господи й посадив і довкіл обгородив, щоб не сміли зайченята взимку яблуньку чухрати.
А на весну залюбки прищепив дідусь бруньки з яблунь тих, що вже великі, що культурні, а не дикі… Й деревце розвеселилось, шовком - цвітом рясно вкрилось.
І зросла, як дід хотів, яблуня семи сортів.
Дозрівали на осонні білі яблука й червоні.
От і казка невеличка вам про яблуню, про Дичку.