Українська мова | 5 - 9 классы
Твір роздум образ рідної землі.
Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе твір - роздум?
Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе твір - роздум.
Твір роздум на тему подорож?
Твір роздум на тему подорож.
Твір - роздум " Моя країна в Європі"?
Твір - роздум " Моя країна в Європі".
Твір - роздум на тему : "Зрада"?
Твір - роздум на тему : "Зрада".
Твір роздум образ рідної землі?
Твір роздум образ рідної землі.
Твір - роздум проблемного характеру?
Твір - роздум проблемного характеру.
Твір на тему мир на землі?
Твір на тему мир на землі.
Твір роздум на тему : який слід я хочу лишити після себе на Землі ?
Твір роздум на тему : який слід я хочу лишити після себе на Землі ?
Роздум про роль рідної мови в житті сучасної молодої людини?
Роздум про роль рідної мови в житті сучасної молодої людини.
Перед вами страница с вопросом Твір роздум образ рідної землі?, который относится к категории Українська мова. Уровень сложности соответствует учебной программе для учащихся 5 - 9 классов. Здесь вы найдете не только правильный ответ, но и сможете ознакомиться с вариантами пользователей, а также обсудить тему и выбрать подходящую версию. Если среди найденных ответов не окажется варианта, полностью раскрывающего тему, воспользуйтесь «умным поиском», который откроет все похожие ответы, или создайте собственный вопрос, нажав кнопку в верхней части страницы.
Уперше образ рідної землі виник у моїй уяві, коли я слухав колискові пісні, які співала мені моя мати.
З них яскравими живими картинами поставала перед моїм внутрішнім зором рідна Україна.
Мені ввижався широкий безкрайній степ, який сягав аж до обрію.
Там хвилювалася ковила під подувами вільного степового вітру.
І здавалося мені, ніби то вже не степ, а сиве море котить свої хвилі аж до обрію, за який повільно заходить червоне, наче кров, сонце.
Узимку в степу моторошно, особливо вночі.
Срібними порошинками розсипається по снігу місячне сяйво, міниться усіма кольорами веселки білий килим, що огорнув собою степове безмежжя.
Дзвінкою луною розходиться степом протяжливе вовче виття, сягає аж до холодних байдужих зірок.
Не пощастить тій людині, яка опиниться вночі віч - на - віч із вовчою зграєю, справжньою володаркою степу.
Про все це розповідали мені материнські пісні.
Потім образ рідної землі все частіше окреслювали мені художні твори.
Вони малювали в моїй уяві буйний неприборканий Дніпро, його піняві хвилі, що з гуркотом котяться до берега.
Вони розповіли мені про Запорізьку Січ — міцну, нездоланну фортецю наших славних лицарів, запорозьких козаків.
Побачив я і могутні, велетенські церкви, на які багата наша славна Україна, що сяяли білизною та золотом.
Побував я і на верхів’ях Карпатських гір, які сягають аж до небес.
І в долинах, де скрізь розкидані, наче перлинки, українські хатинки, в яких завжди панує спокій та затишок.
Моя найзаповітніша мрія — побачити все це на власні очі, пуститися у мандри по своїй безмежній Україні, щоб перетворити картини рідної землі, які живуть у моїй уяві, на реальність.