Українська мова | 5 - 9 классы
Стислий переказ до оповідання Усмішка.
Даю 20 БАЛЛОВТреба зробити переказ текстуа в школі на нас чекала радісна новина Не встигли ми на поріг ступити як підбіг Федя ромащенко чули Марія Степанівна від нас іде новий класний керівник буде вж?
Даю 20 БАЛЛОВ
Треба зробити переказ тексту
а в школі на нас чекала радісна новина Не встигли ми на поріг ступити як підбіг Федя ромащенко чули Марія Степанівна від нас іде новий класний керівник буде вже сьогодні Звідки знаєш Не повірили ми Тато сказав Але остаточно переконалися що це правда коли на перший же урок до класу ввійшов географію графович з молодим білявим чоловіком ми встали привітались сідайте сказав директор Марія Степанівна більше у вас викладати не буде Ось ваш новий керівник класу та викладач української мови і літератури Захар Павлович польовий Захар Павлович мовчазно усміхнувся був Він високий по спортивному стрункий сірі очі уважно зиркали по наших обличчях на грудях ромбічний Університетський значок коли директор пішов і клас потроху втихомирився Захар Павлович сказав спокійно діловито з усіма вами одразу не познайомишся Отож Будемо знайомитись поступово А зараз почнемо вивчати життя і творчість талановитого українського письменника Андрія Головка передусім прочитаємо його оповідання Пилипко Захар Павлович узяв до рук книжку з рожевою палітуркою розгорнув провів долонею по сторінці і почав у нього очі наче волошки вжиті а над ними з - під драного картузика волосся загорнув книжку Захар Павлович обвів очима клас видно що й сам розхвилювався бо сірі очі блищать мов проти вогню а довгастий ще майже Юне обличчя зблідло а ми ми теж мовчимо якусь мить Зачаровані.
СРОЧНО?
СРОЧНО!
ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ - ЛАСКА, ДАЮ 95 БАЛЛІВ
Завдання до тексту :
Тема й основна думка тексту.
Текст належить до стилю мовлення.
Типи мовлення поєднані в цьому тексті.
Визначте мікротеми висловлювання.
1. Виписати з тексту речення зі звертаннями та вставними словами.
2. Скласти складний (розгорнутий) план тексту.
( з інтернету не списувати, я його читала і не зарахую)
ПЕРЕКАЗ ПИСАТИ НЕ ТРЕБА!
Тільки завдання!
Я дуже буду вдячна якщо ви мені допоможете乁༼☯‿☯✿༽ㄏ
Текст
До чого ж гарно і весело було в нашому горóді!
Ото як вийти з сіней та подивись навколо — геть - чисто все зелене та буйне.
А сад було як зацвіте весною!
А що робилось на початку літа — огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте.
Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля.
А соняшника, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви!
Чого тільки не насадить наша невгамовна мати.
Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому.
Вони лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю.
А малини — красної, білої!
А вишень, а груш солодких, було.
Як наїсися, — цілий день живіт як бубон…
Збирались ми на косовицю, здається, завжди довго.
Я лежу на возі.
Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер.
До Десни верстов п'ять дуже складної дороги.
Переїхати треба дві великі калюжі з гнилицями, що, мабуть, ніколи не висихали, два мости, потім знову одну гнилицю, потім два хутори з собаками і село Мале Устє по вузесеньких кручених вуличках, … і знов понад річкою між осик і дубів, і вже аж там, над самою Десною, було моє царство.
Пахне огірками, старим неретом волока, хлібом, батьком і косарями, пахне болотом і травами, десь гукають, і.
Зразу чую, деркачі й перепілки.
Прокидаюсь на березі Десни під дубом.
Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться.
Пахне в’ялою травою, квітами.
А на Десні краса!
Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці.
Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п'ю воду.
Вода, ласкава, солодка.
Вбігаю в ліс — гриби.
У лози — ожина.
В кущі — горіхи.
В озері воду скаламучу — риба.
Чуєте, люди, яка краса!
Погодою у нас на сінокосі щось, казали, років з півтораста завідувала ворона.
Це була, так би мовити, наша фамільна ворона.
Вона возсідала коло нашого куреня на високій сокорині і звідти бачила всіх нас і все, що ми пили, їли, яку рибу ловили, чи де зарізали деркачика косою чи перепілочку, бачила усіх пташок у нашім лісі, все чула і, найголовніше, віщувала погоду.
Вона бездоганно вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному ясному небі.
Один тільки дядько Самійло не піддавався воронячим чарам.
Тільки було це, здається, так давно, що майже все вже розтануло в далекім марлеві часу, як сон, і потонуло.
Одна лише Десна зосталася нетлінною у стомленій уяві, мабуть, назавжди.
Свята, чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій.
Нема тепер уже таких річок, як ти була колись, моя Десно, нема.
Нема ні таємниць на річках, ні спокою.
Ясно скрізь.
Тоді Десна була глибокою і бистрою рікою.
Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно… Так багато дала ти мені подарунків на все життя.
Далека красо моя, чуєш!
Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шлях.
Переказ єва і білосніжна квітка лілії?
Переказ єва і білосніжна квітка лілії.
Вы находитесь на странице вопроса Стислий переказ до оповідання Усмішка? из категории Українська мова. Уровень сложности вопроса рассчитан на учащихся 5 - 9 классов. На странице можно узнать правильный ответ, сверить его со своим вариантом и обсудить возможные версии с другими пользователями сайта посредством обратной связи. Если ответ вызывает сомнения или покажется вам неполным, для проверки найдите ответы на аналогичные вопросы по теме в этой же категории, или создайте новый вопрос, используя ключевые слова: введите вопрос в поисковую строку, нажав кнопку в верхней части страницы.
Ответ : Рано - вранці вже вишукалась черга з чоловіків, що хотіли.
Плюнути в картину в центрі майдану.
Серед усіх був і хлопчик Том.
Він постійно розпитував чоловіків.
А чи правда, що вона усміхається?
А чи правда, що їй чотириста років?
І що вона зроблена з фарби та полотна.
"Тут уся справа в ненависті до усього, що пов'язане з минулим, — пояснював Грігсбі.
— Людина ненавидить те, що її занапастило, що їй життя поламало".
"А чи є хоч хто - небудь чи що - небудь, чого ми б не ненавиділи?
" — питав Том.
Чоловік погодився.
Потім пригадав свята, на які знищували те, що ненавиділи.
"Найкраще, — мовив Грігсбі, — було того разу, коли громили завод, який ще намагався виробляти літаки.
Ну й потішили ж ми душу!
А потім знайшли друкарню та склад боєприпасів — і висадили їх у повітря разом!
"
Та ось один з черги промовив, що колись знайдеться людина, яка підлатає цивілізацію.
Людина, в якої душа горнеться до гарного.
По кутках обгородженого майданчика стало четверо поліцаїв — вони повинні були стежити за тим, щоб не кидали каміння.
"Це для того, — пояснив Грігсбі, — щоб кожному випало плюнути разок".
Том завмер перед картиною, дивлячись на неї.
У хлопчиська пересохло в роті.
Жінка на картині посміхалася таємничо - сумовито, і Том відчував, як б'ється його серце, а у вухах неначе лунала музика.
"Вона гарна", — мовив він.
А потім тихо спитав, як її звати.
Йому відповіли, що, здається, "Монна Ліза".
Влада постановила, що сьогодні опівдні портрет на майдані буде віддано в руки тутешніх мешканців, аби вони могли взяти участь у знищенні.
Том і отямитися не встиг, як натовп, гукаючи, штовхаючись, борсаючись, поніс його до картини.
Почувся різкий звук полотна, що рветься.
Поліцаї кинулися навтікача.
Натовп вив, і руки дзьобали портрет, наче голодні птахи.
А Том стояв осторонь і притискав до грудей шматочок полотна.
Додому він повернувся лише ввечері.
Цієї ночі весь світ спав, осяяний місяцем.
А на Томовій долоні лежала Усмішка.
Він дивився на неї у білім світлі, яке падало з опівнічного неба, і тихо повторював про себе, знову й знову : "Усмішка, чарівна усмішка.
"
За годину він усе ще бачив її, навіть після того, як обережно склав та заховав.
Він заплющив очі, і знову у темряві перед ним — Усмішка.
Лагідна, щира, вона була там і тоді, коли він заснув, а світ охопила німа тиша, і місяць плив у холоднім небі спочатку вгору, потім униз, назустріч ранку.
Коментар
Важкі часи : війна, тяжкі випробування, голод та інші лиха часто роблять людей жорстокими та черствими.
Вони втрачають віру у добрі часи, втрачають здатність бачити та розуміти прекрасне.
Саме так трапилося з героями оповідання Бредбері.
Та не в усіх людей душа повністю кам'яніє.
Давно відомо, що серця дітей більше відкриті для добра й краси, ніж серця дорослих.
Можливо тому, що на долю дітей ще не встигло випасти стільки нещасть та втрат?
Можливо.
Але, все - таки це не виправдання.
Бо, якщо людина втрачає почуття прекрасного, якщо її не хвилюють такі цінності, як витвори високого мистецтва, церковні реліквії тощо, то така людина втрачає саму себе.
Саме тому, через серце маленького хлопчика Тома, автор намагався показати світу дорослих, що колись все зміниться на краще.
Що краса, усмішка насправді врятують світ.
І виникне органічна цивілізація, "така, щоб люди могли жити мирно".
І бачити красу.
Объяснение :